РОЗВИТОК ВІДНОСИН УКРАЇНИ З НАТО

 

Розвиток діалогу Україна - НАТО

У березні 1992 р. Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС).

У 1997 р. - співзасновницею та учасником наступниці РПАС – Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), яка на сьогодні нараховує 28 держав-членів НАТО та 22 країни-партнери.

З 1994 р. наша держава бере активну участь у програмі НАТО “Партнерство заради миру” (ПЗМ).

У 1997 р. підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка підвищила статус відносин нашої держави з Альянсом.

У 2002 р. підписаний План дій Україна-НАТО, в рамках якого реалізовувалися щорічні Цільові плани Україна – НАТО (загалом було виконано сім таких планів з 2003 по 2009 рр.), спрямовані на здійснення внутрішніх реформ та розвиток взаємодії з Альянсом у всіх сферах.

У 2005 р. у Вільнюсі Україна отримала запрошення розпочати Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства та здійснення відповідних реформ. Процес Інтенсифікованого діалогу є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.

7 грудня 2007 р. на засіданні КУН українська сторона офіційно звернулася до представників країн-членів НАТО з проханням підтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства в ході Бухарестського саміту Альянсу у квітні 2008 р.

18 січня 2008 р. Міністр закордонних справ України передав Генеральному секретарю НАТО лист за підписами Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України, в якому була висловлена спільна позиція щодо зацікавленості України у приєднанні до ПДЧ в ході саміту Організації в Бухаресті.

2-4 квітня 2008 р. відбувся Бухарестський саміт НАТО, у Заключному комюніке якого було зафіксовано рішення глав держав та урядів країн Альянсу про те, що „ці країни (Україна та Грузія) стануть членами НАТО”.

2-3 грудня 2008 р. у Брюсселі відбулось засідання ПАР НАТО, на якому було підтверджено рішення Бухарестського саміту щодо майбутнього членства України та Грузії в Альянсі та вирішено запровадити Річні національні програми (РНП) як практичний механізм здійснення реформ, виконання яких щорічно оцінюватиметься союзниками.

Таким чином, рішення, ухвалені в Альянсі 2008 року на саміті в Бухаресті та міністерському засіданні у Брюсселі, надали Україні перспективу членства та практичний інструмент для підготовки до вступу в Альянс.

7 серпня 2009 р. Президент України затвердив Річну національну програму на 2009 рік з підготовки до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, яка стала першим таким документом.

21 серпня 2009 р. на виконання рішення грудневого 2008 року засідання ПАР НАТО було підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка відобразила прогрес, досягнутий протягом останніх років у відносинах між Україною та НАТО, а також закріпила за КУН провідну роль у процесах, започаткованих на Бухарестському саміті Альянсу у 2008 р.

На засіданні ПАР НАТО 3-4 грудня 2009 р. у Брюсселі було оприлюднено позитивну оцінку виконання Україною її першої РНП. За підсумками засідань ПАР НАТО та  КУН було підтверджено тверді зобов’язання союзників стосовно майбутнього членства України в НАТО, а також їх готовність максимально сприяти продовженню нашою країною відповідних реформ.

 

Правові засади реалізації  євроатлантичного курсу України

У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990р. зафіксовано, що Україна „проголошує свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках”. Зазначене положення мало на меті засвідчити позицію України щодо Організації Варшавського Договору. Водночас воно зафіксувало намір, а не рішення, не закріплювало юридично нейтрального статусу країни та не означало зобов’язання нашої держави набути такий статус.

Відповідно до цього в “Основних напрямах зовнішньої політики України”, затверджених Постановою Верховної Ради України №3360-ХІІ від 2 липня 1993 р., було визначено, що “в умовах зникнення блокового протистояння в Європі пріоритетного значення набуває проблема створення загальноєвропейської структури безпеки на базі існуючих міжнародних інститутів, таких як НБСЄ, РПАС, НАТО, ЗЄС. Безпосереднє та повне членство України у такій структурі створюватиме необхідні зовнішні гарантії її національної безпеки”; “з огляду на кардинальні зміни, що відбулися після розпаду СРСР і які визначили сучасне геополітичне становище України, проголошений нею свого часу намір стати в майбутньому нейтральною та позаблоковою державою має бути адаптований до нових умов і не може вважатися перешкодою її повномасштабної участі у загальноєвропейській структурі безпеки”.

У чинній Конституції України, ухваленій у 1996 р., немає формулювань, які б визначали нейтралітет або відмову від участі у військових блоках як засіб досягнення національної безпеки або форму існування України в системі міжнародних відносин.

У рішенні РНБОУ „Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)” від 23 травня 2002 р., введеному в дію відповідним Указом Президента України від 8 липня 2002 р., наголошується, що “Україна розглядає НАТО як основу майбутньої загальноєвропейської системи безпеки і підтримує процес її розширення”, а також “виходить з того, що кінцевою метою її євроінтеграційної політики є вступ до цієї організації як основи загальноєвропейської структури безпеки”.

Постановою Верховної Ради України №233 від 21 листопада 2002 р. “Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО” народні депутати підтримали цю Стратегію і наголосили на необхідності інтенсифікації процесу підготовки України до членства в Альянсі.

Закон України ”Про основи національної безпеки України” №964-ІV від 19 червня 2003 р. визначає серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства в ЄС та НАТО при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Росією, країнами СНД та іншими державами світу.

Указом Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. була затверджена “Воєнна доктрина України”, яка містила положення про підготовку країни до повноправного членства в НАТО та ЄС.

27 грудня 2005 р. Президент України підписав Указ № 1861/2005 “Про рішення РНБОУ від 25 листопада 2005 року “Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)”. Цим указом одним із пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України визначено “забезпечення реалізації державної політики щодо співробітництва України з НАТО, в тому числі досягнення критеріїв членства України в НАТО”.

12 лютого 2007 р. підписано Указ Президента України №105/2007 "Про Стратегію національної безпеки України”, в якій йдеться про „приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпеки, що передбачає взаємовигідну співпрацю з Організацією Північноатлантичного договору, формування умов для вступу України до НАТО, участь у безпекових програмах Європейського Союзу та ОБСЄ”.

 

Договірно-правова база відносин України з НАТО

Загалом між Україною та НАТО укладено 29 угод.

З них у 2009 р. між українською стороною та стороною НАТО було підписано 3 двосторонні документи, а саме:

1. 2 квітня 2009 р.Угоду (у формі обміну листами) між Кабінетом Міністрів України та Організацією Північноатлантичного договору стосовно транзитного перевезення територією України вантажів для забезпечення операції Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Ісламської Республіки Афганістан;

2. 17 серпня 2009 р.Меморандум про взаєморозуміння між СБ України, Управлінням оборонної політики та планування МС НАТО, Постійним представництвом Великої Британії при НАТО щодо призначення радника Голови СБУ від СРГ ВР;

3. 21 серпня 2009 р. – Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, підписаної 9 липня 1997 року.

 

Національна система координації співробітництва України з НАТО

Указом Президента України від 13.03.2006 р. № 215/2006 „Про Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору” запроваджено інститут національних координаторів співробітництва України з НАТО та утворено Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО. Національні координатори (перші заступники або заступники керівників центральних органів виконавчої влади України) очолюють 15 робочих груп галузевого співробітництва України з НАТО.

Зазначеним Указом визначено, що „Національну систему координації співробітництва України з НАТО складають органи виконавчої влади України, інші державні органи, спеціально уповноважені особи, діяльність яких пов’язана або спрямована на реалізацію державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції”.

Координація співробітництва України з НАТО забезпечується таким чином:

1. Рада національної безпеки і оборони України розглядає на своїх засіданнях та подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо визначення стратегічних і концептуальних підходів та напрямів розвитку співробітництва України з НАТО.

2. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики стосовно співробітництва України з НАТО, зокрема, щодо досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства України в НАТО (Указ Президента від 27.12.2005 р. № 1861/2005).

3. Національні координатори співробітництва України з НАТО сприяють виконанню центральними органами виконавчої влади, державними органами завдань у відповідних сферах співробітництва з НАТО, в тому числі щодо підготовки України до вступу в НАТО.

Важливим елементом національної системи координації співробітництва України з НАТО також є Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, який, відповідно до Указу Президента України від 27.12.2005 р. № 1861/2005, є дорадчим органом при Президентові України.

Указом Президента України „Питання національних координаторів співробітництва України з НАТО” від 4.05.2007 р. №380/2007 було затверджено Положення про національних координаторів співробітництва України з НАТО, яке визначає їх повноваження.

Зокрема, цим Указом передбачено, що національні координатори в межах своїх повноважень „сприяють виконанню відповідними центральними органами виконавчої влади, державними органами завдань у відповідних сферах співробітництва з НАТО”, а також „забезпечують згідно зі своєю компетенцією виконання рішень Міжвідомчої комісії у відповідних сферах співробітництва з НАТО”. Національні координатори співробітництва України з НАТО та голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України є членами Міжвідомчої комісії, головою якої призначається національний координатор співробітництва України з НАТО у сфері зовнішньої політики. Згідно з Указом Президента України від 18.10.2006 р. № 887/2006, обов’язки Голови Міжвідомчої комісії тимчасово покладено на Першого заступника Міністра закордонних справ України В.Д.Хандогія.

 

Відповідно до Положення про Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО, затвердженого Указом Президента України від 22.05.2006 р. № 429/2006, Міжвідомча комісія є консультативно-дорадчим органом при Президентові України і для виконання покладених на неї завдань має право „надавати рекомендації щодо виконання центральними органами виконавчої влади, державними органами завдань у відповідних сферах співробітництва України з НАТО”.

 

Діяльність Комісії Україна-НАТО

Комісію Україна – НАТО (КУН) було засновано відповідно до Хартії про особливе партнерство, підписаної главами держав та урядів України та країн – членів Альянсу 9 липня 1997 року у Мадриді. На неї покладено завдання забезпечення належного виконання положень Хартії, здійснення комплексної оцінки розвитку відносин між Україною та НАТО, контроль за процесом плануванням майбутніх заходів та висунення пропозицій стосовно поліпшення та майбутнього розвитку співробітництва.

До складу КУН входять усі країни Альянсу та Україна. Її засідання відбуваються на рівні послів та військових представників, міністрів закордонних справ та оборони,  начальників оборонних штабів, а також глав держав та урядів.

10 жовтня 1997 р. відбулося перше (інавгураційне) засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів.

16-17 грудня 1997 р. відбулось перше засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ.

12 червня 1998 р. у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося перше засідання КУН на рівні міністрів оборони.

Перша зустріч КУН на найвищому рівні відбулася 24 квітня 1999 р.

 

Інші формати консультацій

Серед інших важливих форматів консультацій Україна – НАТО слід відзначити консультації високого рівня Україна – НАТО за участю міністрів оборони, засідання Спільних робочих груп (СРГ) Україна-НАТО, а також регулярні засідання Україна-НАТО на рівні політичного, політико-військового керівного, військового, економічного та спеціального комітетів.

Спільні робочі групи України з НАТО

1. Спільна робоча група Україна-НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР) (NATO-Ukraine Joint Working Group on Defence Reform (JWGDR)) була створена у 1998 р. під егідою Комісії Україна – НАТО з метою реалізації ініціатив у галузі цивільно-військових відносин, зокрема налагодження демократичного цивільного контролю у Збройних Силах України та інших секторах безпеки, оборонної політики та планування, розробки стратегій та концепцій у сфері національної безпеки.

Засідання СРГ ВР проводяться щоквартально у форматі „ключової групи”. Як правило, раз на рік проводяться засідання СРГ ВР високого рівня.

Основними напрямами діяльності СРГ ВР є: політика національної безпеки і реформування безпекового сектору, співробітництво у сфері реформування Служби безпеки та сектору розвідки України, діяльність Мережі партнерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства з оборонних та безпекових питань, програма СРГ ВР з професійної підготовки цивільного персоналу оборонних і безпекових структур України, співробітництво Україна-НАТО у галузі перепідготовки звільнених у запас або відставку військовослужбовців, реалізація ініціативи НАТО/ПЗМ “Процес планування та оцінки сил”.

В рамках СРГ ВР у 2006 р. була створена Робоча група Україна – НАТО з питань цивільного та демократичного контролю над сектором розвідки.

Практичне співробітництво у цій сфері протягом 2009 року здійснювалося на основі Робочої програми СРГ ВР на 2009 рік. Серед основних заходів, які відбулись протягом року у рамках її реалізації, слід відзначити:

-  конференцію СРГ ВР “Політика національної безпеки України: Актуальні виклики - адекватні відповіді” (23-25.03.09, ФРН), у ході якої обговорено хід імплементації Стратегії національної безпеки України, а також перший проект Розділу 2 РНП-2009;

- щорічне засідання СРГ ВР високого рівня, на якому здійснено оцінку стану підготовки Розділу 2 проекту РНП-2009, реалізації проектів і програм під егідою СРГ ВР; обговорено напрями подальшої діяльності СРГ ВР (13-14.05.09, Варшава). На засіданні також було оголошено про заснування підгрупи СРГ ВР з питань кібернетичного захисту.

Протягом року проведено також 8 засідань СРГ ВР у форматі “ключової групи”, 3 засідання Керівного комітету Програми СРГ ВР з професійної підготовки та 2 – Керівного комітету Мережі партнерства з підвищення обізнаності громадянського суспільства. На черговому засіданні СРГ ВР 8 грудня ц.р. у цілому погоджено проект Робочої програми СРГ ВР на 2010 рік.

24 квітня 2009 р. у м. Київ відбулася Друга щорічна конференція під патронатом Президента України «Дотримання прав людини в діяльності спеціальних служб», під час якої розглянуто питання особливостей розсекречення архівів колишніх каральних органів тоталітарних режимів, парламентський контроль над сектором безпеки, взаємодії зі ЗМІ.

Продовжено Консультації експертів ключової групи з питань реформування сектору безпеки та розвідки України (продовження формату Робочої група Україна – НАТО з питань цивільного та демократичного контролю над сектором розвідки) з числа країн-членів НАТО: другий раунд – у м. Гарміш-Партенкірхен, ФРН, 23-24 березня 2009 року, третій раунд – м. Брюссель, Королівство Бельгія, 9 липня 2009 р., четвертий раунд – м. Ялта, Україна, 19-20 жовтня 2009 року.

У серпні 2009 року призначено позаштатного Радника Голови СБ України від СРГ ВР з питань цивільного та демократичного контролю. 

Кіберзахист є особливо важливим питанням для України. 6-7 травня 2009 р. у Брюсселі під егідою Спільної робочої групи з питань воєнної реформи відбулися експертні консультації на тему співробітництва України з НАТО у сфері кібернетичного захисту, під час яких досягнуто домовленість про створення механізму консультацій експертів України і НАТО з питань кібернетичного захисту.

2. Спільна робоча група Україна – НАТО з питань оборонно-технічного співробітництва (NATO-Ukraine Joint Working Group on Defence Technical Cooperation), була створена у березні 2004 р. Засідання Спільної робочої групи проводяться двічі на рік, по черзі у Києві та у Брюсселі.

Діяльність Спільної групи охоплює розвиток співпраці у галузі озброєнь, досліджень та технології, стандартизації тощо.

Взаємодія у військово-технічній сфері розпочалась з приєднанням України до програми ПЗМ і визначається участю у роботі груп із питань озброєнь, які зустрічаються під егідою Наради національних керівників із питань озброєнь (CNAD) і її груп, проектах Дорадчої групи з питань промисловості (NІAG), Агентства НАТО з питань постачання і забезпечення (NAMSA) та інших структур НАТО, які працюють у цій сфері.

Важливою складовою військово-технічного співробітництва є військові дослідження у сфері технологій, представлені в НАТО Організацією з досліджень і технологій. Під її егідою проводиться значна кількість наукових конференцій і симпозіумів із широкого кола питань, що стосуються воєнної науки та військових технологій.

Одним із напрямків діяльності Групи є реалізація проектів у галузі утилізації надлишкових озброєнь та боєприпасів.

3. Спільна робоча група Україна-НАТО з питань економічної безпеки (NATO-Ukraine Joint Working Group on economic security).

В ході щорічних засідань цієї Робочої групи обговорюються теоретичні та практичні питання економічної безпеки, розглядаються концепції забезпечення цієї важливої складової загальної безпеки держави.

Починаючи з 2007 р. пріоритетна увага під час щорічних засідань СРГ з питань економічної безпеки присвячується енергетичній безпеці та безпеці енергетичної інфраструктури.

Співробітництво з економічних питань координується Економічним комітетом (ЕК) НАТО. В рамках діяльності ЕК проводяться дослідження економічних тенденцій та економічних питань в галузі оборони; готуються розрахунки щодо економічної ситуації в країнах-членах НАТО для Комітету аналізу оборони у контексті оборонного планування НАТО; підтримуються контакти з міжнародними економічними організаціями, розробляються програми співробітництва НАТО і країн-партнерів в економічній галузі. Засідання Економічного комітету НАТО з Україною відбуваються щорічно в Брюсселі наприкінці року. 

Важливим напрямком співробітництва між Україною і НАТО у сфері спільних проектів Економічного комітету НАТО, що реалізуються за рахунок Цивільного бюджету Альянсу, є подолання негативних наслідків реформування Збройних Сил нашої держави, адаптація військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку та конверсія колишніх військових об’єктів.

Одним із найбільших проектів Економічного комітету НАТО є пілотний проект Трастового Фонду НАТО „Хмельницький центр перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців”.

Він охоплює шість основних навчальних спеціалізацій (фахів). Кожна спеціалізація містить 15 – 17 навчальних курсів загальною тривалістю біля 500 академічних годин.  Внаслідок реалізації проекту у 2006 - 2008 рр. здійснено перепідготовку 587 колишніх військовослужбовців, 73% з них отримали робочі місця у цивільному секторі у перші чотири місяці після проходження навчання.

Реалізація проектів Економічного комітету НАТО узгоджується з проектами допомоги у соціальній адаптації військовослужбовців у рамках ОБСЄ та  відповідним двостороннім проектом Україна-Норвегія, а також з програмами соціального захисту військовослужбовців, які фінансуються за рахунок державного бюджету України.

            Новим напрямком співправці в рамках СРГ з 2008 р. стала боротьба з фінансуванням тероризму та у сфері запобігання відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом.

Україна бере активну участь у співробітництві в економічній сфері і в рамках РЄАП. На виконання економічного розділу плану діяльності РЄАП проводяться семінари та конференції з питань формування бюджету, реструктуризації оборонної промисловості, планування і управління національними оборонними програмами, економічної безпеки, правової оцінки оборонних бюджетів тощо. Актуальні питання економічного співробітництва координуються в рамках діяльності Економічного комітету РЄАП, засідання якого відбуваються в штаб-квартирі НАТО.

У рамках діалогу підтримуються обміни досвідом з експертами з питань безпеки економічного розвитку, зокрема оборонних бюджетів і управління оборонними ресурсами та їх зв’язку з макроекономікою і перебудовою оборонної галузі. 

4. Спільна робоча група Україна-НАТО з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру. Співпраця у цій сфері розпочалася у 1992 р.

СРГ засідає щорічно, по черзі у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі та Києві.

З метою зміцнення спроможностей України та НАТО щодо запобігання природним та техногенним катастрофам у 1997 р. було укладено двосторонній Меморандум про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях та готовності до катастроф, яким визначено основні сфери взаємних інтересів щодо розвитку подальшої співпраці.

До числа таких сфер входять оцінка ризиків, планування, аналіз наслідків, запобіжні заходи, взаємосумісність підрозділів з ліквідації наслідків катастроф; транспортна підтримка операцій; реагування на ядерні аварії, пошуково-рятувальні операції тощо.

Україна бере активну участь у міжнародних навчаннях з реагування на катастрофи, що проводяться НАТО. У 2000 р. Україна спільно з Альянсом провела на своїй території міжнародні навчання з ліквідації наслідків повеней „Транс-Карпатія-2000”, у 2005 р. – спільно з Організацією із заборони хімічної зброї та НАТО – міжнародні навчання з протидії та ліквідації наслідків застосування терористами небезпечних речовин „Джойнт Ассістанс-2005”, у 2007 р. представники МНС України взяли участь у навчаннях з ліквідації наслідків землетрусу та хімічної аварії „Ідасса-2007” (Хорватія), у 2008 р. - в командно-штабних політико-військово-цивільних навчаннях НАТО з врегулювання кризових ситуацій СМХ-08, навчаннях з ліквідації наслідків стихійного лиха (повені) „Усімаа 2008” (червень 2008 р., Фінляндія), штабних навчаннях “Амбер Фог”, у 2009 р. - міжнародних навчаннях НАТО з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій прирордного характеру (землетрусу) „Жетису-2009” (вересень 2009 р., Казахстан).

Ефективною є співпраця України з Євроатлантичним координаційним центром реагування на катастрофи (ЄАКЦРК). На звернення України Центр надавав допомогу нашій державі в ліквідації наслідків повеней (1998 р., 2001 р., 2008 р.). Протягом 2007 - 2008 років представник МНС проходив стажування у складі ЄАЦКРК. В листопаді 2009 р. ЄАКЦРК надав сприяння в залученні країн-членів НАТО до надання допомоги Україні в подоланні епідемії грипу. 

5. Спільна робоча група з питань науки і захисту довкілля (Joint NATO-Ukraine Working Group for Scientific and Environmental Cooperation) була створена у 2000 р.

Участь України у Науковій програмі НАТО розпочалася у 1991 році. З 2004 р. Наукова програма НАТО була замінена програмою “Наука заради миру і безпеки”.

Україна є другою після Росії за кількістю отриманих від НАТО грантів на проведення наукових досліджень та реалізацію проектів.

Крім застосування наукових розробок у сфері боротьби з тероризмом і новими загрозами, відповідно до напряму наукової програми НАТО, пріоритетними є розвиток інформаційних технологій, сфери біології клітин і біотехнології, нових матеріалів, захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів. 

З часу початку співпраці між Україною і НАТО в науковій сфері в ній взяли участь понад 700 українських учених.

Крім того, українські вчені беруть участь у семінарах та навчальних курсах, що проводяться під егідою програми як в Україні, так і в інших країнах світу.

НАТО фінансує низку проектів зі створення базової інфраструктури комп’ютерних мереж українських науково-дослідницьких установ та забезпечення їм доступу до Інтернету.

У цьому зв‘язку слід відзначити проект науково-освітньої мережі УРАН (Ukraіnіan Research and Academіc Network), який було започатковано Міністерством освіти і науки України завдяки грантам НАТО. Через підключення до УРАНу 56 українських ВНЗ та дослідницьких інститутів отримують високошвидкісний доступ до мережі Інтернет та мають доступ до міжнародних наукових ресурсів, а також науково-освітньої мережі Європейського Союзу GEANT.

Однією з найбільш відомих ініціатив у сфері наукового співробітництва між Україною та НАТО є спільний проект Міністерства освіти і науки України і наукової програми НАТО з розробки та створення унікального генератора рентгенівського випромінювання на основі зворотного комптонівського розсіювання в Національному науковому центрі “Харківський фізико-технічний інститут” НАН України. Цей унікальний прилад планується використовувати спільно з вченими різних країн світу у дослідженнях у сфері медицини, судової експертизи, виявлення вибухівки, екологічної безпеки.

Один із останніх наукових проектів НАТО, в якому беруть участь українські науковці разом із колегами з Чехії, Словаччини та Росії, спрямований на створення легкого та прозорого особистого захисного обладнання, що має прийти на заміну існуючим громіздким та важким бронежилетам. Таке обладнання планується розробити на основі монокристального сапфіру, який виготовлятиме Інститут монокристалів НАН України (м. Харків).

В рамках Ініціативи з навколишнього середовища та безпеки (ENVSEC) (спільної програми НАТО, ОБСЄ, програми навколишнього середовища ООН і програми розвитку ООН) Україна є учасником проекту з моніторингу в режимі реального часу стану річок Прут та Дністер. Крім України, в проекті задіяні Молдова і Румунія. На даний момент, завдяки фінансуванню НАТО, вже встановлено 4 автоматичних станції моніторингу стану якості та кількості води в згаданих річках.

У 2001 р. за участю сусідніх держав було розпочато проект з розробки ефективної системи попередження про повені та реагування на них в басейні річки Тиса.

Інший проект стосується моніторингу можливих повеней у басейні річки Прип’ять, забрудненої радіоактивними ізотопами внаслідок протікання територією Чорнобильської зони відчуження. Ризик забруднення також існує для сусідніх Білорусі та Росії і ця зона визначена „гарячою точкою” екологічної безпеки згідно з ініціативою ENVSEC.

Ще один проект стосується знезараження ґрунту та підземних вод у районі аеродрому „Прилуки”. Проект екологічних досліджень на військовому аеродромі у м.Прилуки вартістю в 265 тис. євро став першим проектом Україна-НАТО у сфері реабілітації колишніх військових об’єктів. Цим проектом, затвердженим у 2007 р., передбачене вивчення шляхів подолання негативних наслідків військово-господарської діяльності у місцях розташування колишніх військових баз (аеродромів, пускових ракетних установок тощо).

 

Індивідуальна програма партнерства між Україною та НАТО

На підставі заяв, зроблених у Презентаційному документі ПЗМ, а також пропозицій з боку держав-членів і країн-партнерів НАТО, готується Робоча програма євроатлантичного партнерства (РП ЄАП). РП ЄАП охоплює дворічний період і переглядається щороку. В РП ЄАП містяться пропозиції щодо заходів міжнародного співробітництва з численних галузевих напрямів роботи, які сприяють вдосконаленню підготовки військовослужбовців та цивільних спеціалістів держав-членів і країн-партнерів, підвищенню взаємосумісності їхніх збройних сил, досягненню стандартів НАТО.

Україна, як країна-партнер Альянсу, виходячи з власних індивідуальних вимог та пріоритетів здійснює вибір заходів міжнародного співробітництва, що пропонуються у рамках РП ЄАП та, на цій підставі, формує власну Індивідуальну програму партнерства (ІПП). Принцип самовизначення, який використовується під час формування національної ІПП є важливим аспектом ПЗМ. ІПП формується та реалізовується на щорічній основі.

 

Співпраця у підтриманні миру та безпеки 

Україна продовжує брати активну участь у підтриманні міжнародного миру та безпеки в якості держави-контрибутора всіх основних поточних місій під проводом НАТО.

Український контингент у складі багатонаціональних сил КФОР (Міжнародних сил безпеки в Косово) нараховує 180 військовослужбовців та виконує свої завдання у складі українсько-польського миротворчого батальйону „УкрПолБат”, що входить до багатонаціональної тактичної групи “Схід” під командуванням США.

У Тренувальній місії НАТО в Іраку (ТМН-І) задіяні 8 офіцерів ЗС України (єдиної країни – партнера, що бере участь у ТМН-І).

У складі Групи з реконструкції афганської провінції Гор (в рамках Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані – МССБ) виконують завдання 10 військовослужбовців миротворчого персоналу України.

15 січня 2010 р. Президент України підписав Указ „Про направлення додаткового миротворчого персоналу України для участі в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан”, який передбачає збільшення миротворчого персоналу в МССБ граничною кількістю до 30 осіб.

В травні - липні 2008 р. у рамках операції НАТО “Активні зусилля” (ОАЗ) флагман ВМС України фрегат “Гетьман Сагайдачний”виконував завдання з патрулювання Середземного моря, а протягом листопада-грудня 2008 р. - корвет Військово-Морських Сил України “Тернопіль”, який також взяв участь в осінній активації ОАЗ з 22 жовтня до 23 листопада 2009 р.

Україна висловила готовність до подальшої взаємодії у боротьбі з піратством.

 

Парламентський вимір співробітництва Україна-НАТО

Парламентський вимір співробітництва України з НАТО складається з трьох елементів - це співпраця Верховної Ради України (ВРУ) з Парламентською Асамблеєю (ПА) НАТО, законодавче забезпечення курсу України на набуття повноправного членства в НАТО, а також парламентський контроль за реалізацією стратегії євроатлантичної інтеграції України.

На сьогоднішній день парламентське співробітництво України з НАТО розвивається, в цілому, динамічно, свідченням чого є активні контакти між Верховною Радою України і НАТО на високому рівні під час двосторонніх візитів, регулярна участь постійної делегації ВРУ у заходах ПА НАТО, діяльність Міжпарламентської ради Україна-НАТО, організація парламентських круглих столів Україна-НАТО.

Україна представлена у ПА НАТО Постійною делегацією Верховної Ради, яка з травня 1992 р. має статус асоційованого члена. Члени постійної делегації ВРУ щороку беруть участь у сесіях ПА НАТО. У 2005 р. з ініціативи української сторони керівниками постійних делегацій України, Грузії та Азербайджану було підписано Декларацію про спільні дії у сфері євроатлантичної інтеграції.

Парламентська Асамблея НАТО разом з іншими структурними підрозділами Альянсу та Женевським Центром демократичного контролю за збройними силами організовує низку семінарів для українських парламентаріїв з різних аспектів цивільного контролю за збройними силами.

6 квітня 2009 р. відбувся робочий візит Голови Парламентської Асамблеї НАТО Дж.Таннера в Україну. Україна стала першою державою, яку він відвідав у якості Голови ПА НАТО.

Важливим інформаційним компонентом співробітництва в рамках ПА НАТО є програма Роуза-Рота, мета якої ознайомлення громадськості і держав-партнерів НАТО з цілями та діяльністю Альянсу шляхом проведення семінарів, конференцій, інших форумів. 13-15 жовтня 2009 р. 72-й семінар Роуза-Рота пройшов у Львові.

Важливим елементом парламентського виміру співробітництва є законодавче забезпечення співпраці України з НАТО. Основоположним нормативним документом у сфері співробітництва Україна-НАТО стала Постанова ВРУ від 21 листопада 2002 р. “Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО”, де Верховна Рада вперше в історії України висловила свою підтримку курсу на набуття Україною повноправного членства в НАТО.

Варто відзначити також парламентську підтримку ролі України як контрибутора європейської та регіональної безпеки, а саме прийняття Верховною Радою рішень щодо направлення підрозділів Збройних Сил України для участі у миротворчих операціях під проводом НАТО.

Верховна Рада відіграла важливу роль у залученні України до заходів міжнародної боротьби проти тероризму. Зокрема, в листопаді 2002 р. було прийнято Закон “Про боротьбу з тероризмом”. Парламент України також дав дозвіл на використання повітряного простору України літаками антитерористичної коаліції в рамках операції в Афганістані.

Парламентський контроль за реалізацією стратегії євроатлантичної інтеграції здійснюється Верховною Радою України як самостійно (через Спеціальну комісію ВРУ з моніторингу виконання Плану дій Україна-НАТО), так і спільно з ПА НАТО. На двосторонньому рівні такий контроль забезпечувався створеною в листопаді 2000 р. Спільною моніторинговою групою ВРУ і ПА НАТО, створеною відповідно до положень Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО. В березні 2003 р. ця група була реорганізована у Міжпарламентську Раду Україна-НАТО.

Політичний діалог на парламентському рівні охоплює найбільш актуальні питання порядку денного співробітництва Україна-НАТО, зокрема ролі і місця України у сучасній європейській системі безпеки, регіональної безпеки, співробітництва у сфері оборони та воєнної реформи, реагування на випадки надзвичайних ситуацій, зміцнення демократичних виборчих інституцій, верховенства права.

Засідання Міжпарламентської ради проводяться двічі на рік по черзі в Брюсселі та у Києві.

 

Інформаційно-роз’яснювальна кампанія з питань НАТО в Україні

28 травня 2008 р. Уряд затвердив Державну цільову програму з інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 рр.

 7-10 жовтня 2009 р. МЗС України у співробітництві з Громадською лігою Україна-НАТО, іншими міністерствами і відомствами за фінансової та організаційної підтримки Асоціації Атлантичного договору, Центру інформації і документації та Офісу зв’язку НАТО в Україні, посольств держав-членів НАТО в Україні взяло участь у підготовці та проведенні у Києві 55-ї сесії Генеральної Асамблеї Асоціації Атлантичного договору. Цей міжнародний форум об’єднав понад 300 представників неурядових організацій, пов’язаних з тематикою НАТО із 42 країн світу. За оцінками деяких делегатів, цей захід був найбільш представницьким і масштабним після ювілейного саміту НАТО у Страсбурзі - Келі у квітні 2009 р.

Проведені наприкінці 2008 р. соціологічні дослідження („Соціовимір”, “Тейлор Нельсон Софрез Україна”, Інститут стратегічних досліджень, Центр ім.О.Разумкова) зафіксували рівень підтримки населенням ідеї вступу до НАТО на рівні 30-32 %, що на 10-12 % вище за кількість прихильників євроатлантичного курсу у квітні-червні 2008 р. Проведені восени 2009 р. вашингтонським дослідницьким центром ім.П’ю соціологічні опитування зафіксували рівень позитивного ставлення українців до НАТО на рівні 31 %.

Водночас, відповідно до результатів загальноукраїнського опитування, проведеного Центром з інформаційних проблем територій НАН України у жовтні-листопаді 2009 р., частка тих, хто виступає проти вступу України в НАТО, вперше з 2006 р. стала меншою половини населення України і склала 48,2 % громадян.