Прес-реліз до 20-ї річниці

Декларації про державний суверенітет України

 

16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яка відкрила у літописі нашої держави  нову сторінку - період утвердження України як самостійної та незалежної держави. Декларація стала одним із перших рішень Верховної Ради України, в якому було розгорнуто програму політико-правового, соціально-економічного і культурного будівництва незалежної держави.

Зокрема, Декларація про державний суверенітет України проголосила право української нації на самовизначення, визначила суверенітет необхідною умовою її подальшого розвитку та сформулювала основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави.

У Декларації також було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Зокрема, було визнано пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Декларація визначила, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення, а громадяни всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом державної влади. Декларація проголосила, що народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, а всі національності, які проживають на її території, мають право вільного національно-культурного розвитку.

Декларація стала першим кроком на шляху до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель і поворотним пунктом в сучасній історії України, поклавши початок розбудові суверенної, незалежної держави.

Незабаром український народ святкуватиме 19 річницю своєї Незалежності. Висловлені у цьому історичному документі ідеї стали тією цінністю, довкола якої суспільство об’єдналося у непрості серпневі дні 1991 року, коли визначалася доля України на багато років наперед. Саме спираючись на Декларацію, Верховна Рада схвалила 24 серпня 1991 року Акт про державну незалежність України, який реалізував споконвічну мрію українського народу про свободу і незалежність і тому переважною більшістю голосів був підтверджений під час Всеукраїнського референдуму в грудні того ж року.

Декларація відіграла важливу роль у становленні в Україні конституційного ладу на демократичних засадах, заклала цінності, які стали підґрунтям для прийняття Конституції України 1996 року, визначила напрямок розвитку державно-правових процесів. Вона проголосила три види суверенітету: державний, національний і народний. Державний суверенітет означає, що влада держави є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які мають місце в межах її кордонів, а також що держава є незалежною і рівноправною у взаємовідносинах з іншими державами. Національний суверенітет - це можливість нації вільно вирішувати всі питання свого життя, в тому числі й щодо створення самостійної держави. Народний суверенітет - це повновладдя народу, визнання народу єдиним джерелом влади, похідність влади держави від народу.

Завдячуючи Декларації розпочався розвиток зовнішніх зносин України як суб’єкта міжнародного права. В розділі, присвяченому її ролі в міжнародних відносинах, було закладено основоположні принципи й пріоритети української зовнішньої політики щодо рівноправної участі України у міжнародному житті, активного сприяння  зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньої участі у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Зокрема, Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Ці основні засади і нині визначають спрямування нашого зовнішньополітичного курсу. Протягом всіх років незалежності Україна діяла відповідно до цих основоположних принципів і набула заслуженої поваги на міжнародній арені. Сьогодні нашу країну як незалежну суверенну державу визнали 167 країн світу, Україна стала повноправним членом впливових міжнародних і регіональних організацій і має розгалужену мережу закордонних дипломатичних установ.

Логічним продовженням реалізації положень Декларації про державний суверенітет України став ухвалений 1 липня ц.р. Верховною Радою України Закон України „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, що був внесений на розгляд парламенту Президентом України.

Зазначений Закон визначає принципи та пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики держави, приводячи їх у відповідність до сучасних внутрішньополітичних і світових реалій.

Зовнішньополітична частина Закону базується на логіці розвитку України як демократичної європейської держави, яка була закладена з самих перших днів незалежності. Інтеграція в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі визначена однією з ключових засад зовнішньої політики. Цим забезпечується послідовність і передбачуваність зовнішньої політики, що так необхідно для встановлення серйозних, довготривалих взаємовигідних стосунків зі всіма іноземними партнерами. 

У безпековій сфері Закон передбачає проведення Україною політики позаблоковості (non-block policy), тобто неучасті у військово-політичних союзах, яка на даному етапі найбільше відповідає сучасним внутрішньополітичним і міжнародним реаліям та інтересам держави.

Водночас, в Законі наголошується на пріоритетності для України участі у вдосконаленні і розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного співробітництва з НАТО та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес.

Ці прагнення нашої країни ґрунтуються на спільних європейських цілях та цінностях. Розбудова громадянського суспільства, розвиток демократичних інституцій, забезпечення прав і свобод людини є пріоритетами для української держави.