До 14-ї річниці Конституції України

 

28 червня 1996 року в житті Українського народу й Української держави сталася важлива історична подія – в результаті тривалого і напруженого конституційного процесу Верховна Рада України прийняла нову Конституцію нашої країни.

Ця подія ознаменувала завершення важливого етапу у розвитку нашого суспільства і держави, створенні правових основ дійсно суверенної і незалежної України, становленні національної системи права.

Конституції України належить чільне місце серед усіх політико-правових документів нашої держави. У ній містяться норми юридичного, політичного та суспільного характеру, які створюють вищий правовий механізм, необхідний для регулювання найбільш важливих суспільних відносин, забезпечення прав і свобод людини, гідних умов її життя, сталого розвитку держави. В Основному Законі України людина піднесена до ступеня найвищої цінності: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Сучасна Конституція України це не лише підсумок процесів державотворення, а й своєрідний дороговказ подальшого розвитку нашої країни як європейської демократичної держави, в якій закріплено державний устрій, основні права та свободи людини, визначено розподіл повноважень в системі вищих органів державної влади.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція врахувала історичний досвід нашого народу і кращі світові традиції, зокрема, положення та норми більшості європейських країн. Це сприяло підвищенню міжнародного авторитету нашої країни на світовій арені, утвердженню України як дійсно європейської демократичної держави.

Приймаючи нову Конституцію України у 1996 році, Верховна Рада України багато її положень привела у відповідність до стандартів Ради Європи, членом якої наша держава є з 1995 року і яка після падіння залізної завіси стала найавторитетнішою загальноєвропейською організацією у галузі правового та гуманітарного співробітництва.

Прийняття Конституції України було визнано головною подією 1996 року в ділянці європейського конституційного права. Конституція України отримала високу оцінку Венеціанської комісії, з якою українська сторона тісно співпрацювала на всіх етапах розробки і прийняття Основоположного закону нашої держави. „Конституція встановлює міцну виконавчу владу ..., передбачає наявність системи стримувань і противаг, що унеможливлює повернення до авторитаризму. Принцип верховенства права дуже добре втілено в тексті Конституції. Запровадження демократичного місцевого самоврядування, а також важлива роль, відведена Конституційному Судові, сприятимуть утвердженню демократичної культури в Україні", - таким був остаточний Висновок Венеціанської комісії.

З 1 січня 2006 року в силу вступили зміни до Конституції України, прийняті Верховною Радою України 8 грудня 2004 р. Перерозподіл владних повноважень Президента України, Прем‘єр-міністра та Верховної Ради був покликаний сприяти подальшій реалізації демократичних реформ на всіх рівнях суспільного і політичного життя країни.

Демократичні норми, зафіксовані в Конституції України, визначають зовнішньополітичну діяльність України як таку, що спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Зовнішня політика нашої держави спрямовується на зміцнення миру і стабільності у світі та спирається на засади рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи інших держав, визнання територіальної цілісності та непорушності існуючих кордонів.

Ґрунтуючись на положеннях Конституції та враховуючи сучасні світові реалії, Україна проводить збалансовану зовнішню політику, пріоритетом якої є інтеграція в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття в майбутньому членства в Європейському Союзі. Поряд із цим Україна на двосторонньому рівні використовує весь потенціал взаємодії з Росією, США та іншими стратегічними партнерами, насамперед для зміцнення економічної складової зовнішньої політики. Сферою особливої уваги є захист і заохочення прав людини, фізичних та юридичних осіб України за кордоном, а також співпраця у цій галузі з іншими країнами та в рамках міжнародних організацій.

Реалізація цих завдань дозволить Україні зайняти належне місце серед розвинутих країн світу та забезпечити добробут та процвітання всіх жителів нашої держави.